Понедельник, 21.01.2019, 21:27

РЕКШИНО

Вы вошли какГость | Группа "Гости"
Логин:
Пароль:
Google
Что смотреть?
Публицистика [30]
Информация к размышлению
Мировые котировки
Зарабатывай играя!
Прибыль каждые 10 минут!
Погода
Рекшино ВКонтакте
Сырая нефть
Google
Наш опрос
Водка это:
Всего ответов: 207
Теги
Наша кнопка
WebMoney

Google
Статистика
Информер для сайтов Rambler's Top100 Яндекс цитирования Яндекс.Метрика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Flag Counter
Flag Counter

Каталог статей

Главная » Статьи » В поисках правды » Публицистика

САМВАТАС - КИЇВ
Кожному приємно, коли твою працю вважають не пустою забавкою, та ще й вважають вправним майстром, звертаючись за допомогою. От і я отримав такого листа.
     
Допоможіть, п.Юрію, перекласти: "Самватас (греч. ????????) — альтернативное славянскому древнее название Киева, которое зафиксировано в X веке византийским императором Константином Багрянородным, сообщающим в трактате «Об управлении Империей» (ок. 948 года) о «крепости Киоава, называемой Самватас». Это гапакс: больше нигде такой топоним не упоминается.

Попытки объяснить этимологию слова пока не имеют надёжной основы. Предложено производить его из славянского, армянского или тюркских языков. Наибольшей популярностью пользуется версия хазарского происхождения, однако как и прочие она не поддаётся проверке. Сторонники этой гипотезы переводят Самватас как «Верхняя крепость», от тюркских слов sam- («высокий, верхний») и bat («сильный») или связывают с названием легендарной Субботней реки Самбатион (ср. рум. S?mb?t? — суббота), которая в еврейской литературе протекала на краю земли в стране потерянных десяти Израильских колен. В этом случае название могло возникнуть в недрах существовавшей в Киеве еврейско-хазарской общины.

В западной историографии упоминание о Самватасе иногда рассматривается как свидетельство основания Киева хазарами."

"Известно, что у поляков и словаков ритуальные сборища в Купальскую ночь именовались - sobytka, sobotka. Название горы - Соботка, таким образом можно объяснить как - гора Событий, Собраний. "

"Takto matki nam podaly,
Same takze z drugich mialy
Ze na dzien Swietego Jana
Zawzdy Sobotka palana."

"Главная черта древнего празднества - его духовный и социальный характер - выражена, в терминах славянских народов, обозначавших праздники: "собор”, "собо-рище”, "собрание”, "сбор”; "толпище”; "сходбище”; "событка”, "собутка”, "соботка”, "субботка”; "куп”, "вкупе”, "купно”("Купала”) "

По сей день праздник мы славяне называем "событие", не шабатие, не субботие...

Событие и означает - быть вместе...

Вопрос, так что же первично и кто позаимствовал? Может как обычно все наоборот?

Событие, собутие, соботие, как праздник, совместное времяпровождение преобразовалось в шабат - субботу?

Конечно проще, удобнее сказать что Самбатос или Самватос произошел от хазар и хазарского завоевания,а мы ... ну варвары... всеми завоеваные.

а может Лысая гора, та что на Выдубычах, как раз и была местом праздников, може как раз народ собирался на событие в Соботку или Событку, а плохоговорящие по-славянски греко-римляне так и назвали Соботос-Самбатос-Самватос?
      
Незважаючи на моє пензенське коріння (та те, що наше прізвище зустрічається в «Писцовых книгах…» воронезьких козаків), володію не лише язиком «панятном первой Беде России…», а задоволенням опанував українську та, у свої 50, ще й арабської навчився й мови Святого Письма, не оминувши цікавістю грузинську, кримсько-татарську, їдиш, що дало неочікувані наслідки, - написання тлумачного словника «Матір мов», де через КОРЕНІ мови Мойсея розглянув зміст 6000 наших слів. Кому те цікаво, звертайтеся  yuriykobzenko@i.ua, скину електронну версію.
     
На Сході й досі обходяться без голосних літер (в деяких випадках, все ж підставлятиму, щоби не заплуталися зовсім), виділяючи в слові лиш основу, - корінь з 2-3-х літер. Ну, й літер «алф» та «айн» ми не маємо, замінимо на апостроф, бо майже всі підручники радять вживати їх беззвучними, хоч насправді – це не так. Тож, пишемо корені  літерами (звичайно ж нашими), що ми чуємо, а в словнику шукаємо подібні, літерами теї мови, наприклад:
     
МОВА, бачимо, що є корінь ГоЎа дійсне, сьогочасне, існуюче (ц-с. сущее), теперішнє. Тут звук-літера «Ў» дифтонг, котрий у нас чуємо, як «В». Приклад, білоруське Паўліна, англійське Полі, наше  Павлина. Окрім того, в цім корені звук «Г = h» горловий і замінюється на інші літери (бо нами не чується), «Й», або «М». В першому випадку отримаємо Боже ймення ЙГоЎа (знане нами, як Єгова), а в другому матимемо «мова», що надає змісту: задіяння, здійснення (ц-с. осуществление). «Творилося» ж, - словом…
     
Переконалися, що наше «МОВА», - рідне йменню Божому (тож, і джерело там)? На відміну від івриту, де воно «вуста», арабською «горло» (даю вже в перекладі), а у сусідів «язик», котре має тлумачення: яйце, вічі, кізяк, Яцен(-ко, -юк), «те що виходить». Отже, наполягаючи, що ви спілкуєтесь «руССким языком», з тим же успіхом, можете сказати й «руССкім кізяком». Нічого тут дивного, адже спілкування йде не лише через рот… Дрібні кульки розсипані на землі ГОВОРЯТЬ вам, що «тут пройшла коза». А корінь РоСС і означає розсипане, розпорошене, розсіяне (російською «рассеянное»). На відміну від Р’Сь головний, - прикметник чоловічого роду.
     
САМВАТАС. Маємо корені: СаМ класти, перетворювати; ВЙТ приручати, народ, або краймістя (передмістя), дочірнє (на відміну від римського  filia син.); та о’Т диво, знак, печать (тавро?). Наявність в останньому корені «о» та «Т», замість «а» та «С», хай не турбує, бо Т = С (тур = шор = савр і все, - бугай), а голосні… на них семіти не дуже звертають увагу.  Тож, склавши докупи, бачимо, що Візантія вказує, що її володіння простяглися до кордонів Києва. На Півночі. СаМ покласти- ВТ околиці - о’Т знак. СаМ-ВТ-оТ. Освятити. Ми чули й дещо інше «Змієві Вали», що насправді; СіМеЙ ознаки (прикордонні стовпи); Ба’аЛ (Ваал) володар, володіння. А закиди, що хрещення було пізніше, у 988 році висувайте Московській Патріархії, бо це її п’яні дячки вишкрябували нам історію разом з німцями. Насправді ж Аскольд раніше прийняв християнство, бо і його ймення тлумачиться як:
     
АСКОЛЬД, від е’Ш вогонь, світло, сяйво (святість?); КЛТ всотувати, поглинати (культура, освятитись?).  Літери «Шін» та «Сін», - пишуться одним знаком. Ну, а про те, що Д = Т, гадаю сперечатись не будете?
     
Далі про інші слова, що, - «геть незрозуміло тлумачаться».  Ще б пак! Адже їх намагаються розтлумачити через язик єврея Пушкіна, а варто б же згадати про мову Мойсея.
     
СОБОТКА для купальської ночі. Та це ж:  Ше що як, Зе це (ц-с. Сє), БТ (ВТ) дівка, дочка, а в Мойсеєвій традиції – це ще й цариця, наречена. Ш-БТ.
     
КУПАЛО, - це те що й Кабала, від кореня КБЛ отримувати (пару собі).  Щоправда «купало» м. б. і КаФ рука, долоня (для благословення, бо інакше, -  БЛі без, а’Д звичай, Закон), а’Л бог. КФ - а’Л, Ф = П. Стосовно ж «событие, - быть вместе», може, - совокупление? Нащо ж іще те парування?
     
ВИДУБИЧ. Маємо ж своє «вода», котре ЎаДа інформація (мо’ й генетична?); бо далі, - БеЙЦа яйце (Ц = Ч, цапля = чапля). У академіка Шилова бачимо в книзі «Брама Безсмертя (Пути ариев)», арійські капища, які  мали форму яйця, намальоване з жовтком. Підставивши замість «води», слово  БТ (ВТ) дівка, - матимемо «Яйця дівкам». Щоби матерями стали.
     
КИЇВ, записаний, як «Киоав», теж вказує на наявність дифтонга «Ў», бо ще у давніх єгиптян було «Ко» астральний двійник, душа, котре можна писати: Ка, Ки, Кі, КЙ, Ку, - означатиме воно те ж. Є ще скорочення Божого ймення: ЙЙ, ЙГ, ЙЎ. Склавши докупи, бачимо, що КЙ-ЙЎ, означає, - «Душа Бога». А це вже, - натяк на «Третєримство», бо знали, що всьому настає кінець і Візантії теж. Адже язичник Олег зробив її «русЬкою» (КИЇВСЬКОЮ) данницею, як і 21 народ іще. Декому так те сподобалось, що, перекрутивши, й досі на ту назву пристають, хоч давно вже мають МаС подать, КВа збирати (Податкова інспекція).
      
ЛИСІ ГОРИ. Чули ми й східну їхню назву «Голани», щоправда арабською, - Жуляни. Нічого не нагадує? Стосовно ж «западной историографии»: «Каже німець: «- Ви моголи…».  А ще «плохоговорящие по-славянски, греко-римляне» подарували: греко-солуньсько-македонсько-моравсько-церковно-слов’янсько-київський набір слів московсько-суздальським угро-фінам, котрі сотворили з нього язик вєлікого і могучєго єврея Пушкіна, який, навіть відомі патологічєскірусскіє прихильники Савельєв і Шишкін, вважають вельми невдалим поєднанням, бідкаючись, що від його слів тхне стервом та здохлятиною.

Юрій Кобзенко, автор словника «Матір мов».
Категория: Публицистика | Добавил: kapitan (12.02.2012) | Автор: Юрий Васильевич Кобзенко E
Просмотров: 2010 | Теги: мова, соботка, Купало, кобзенко, наука, лингвистика | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]